Спілкування з природою дає нам радість. Чому? Мабуть, тому, що природа — це невичерпне джерело краси, яка не може залишити байдужою навіть найчерствішу людину.
Краплини ранкової роси можуть сяяти прекрасніше, ніж дорогоцінне каміння. А саме каміння вважається дорогоцінним хіба ж не тому, що воно своєю красою може зачарувати людину?
Травинка, що вперто пробивається крізь сірий асфальт, безодня нічного зоряного неба, ласкаве чи сердите море, громаддя гір, ширяння орла або політ бджоли, нічні співи солов'я або вигин лебединої шиї — усе це несе в собі невичерпний заряд краси.
Не випадково багато видатних мислителів і письменників, зодчих і композиторів прагнули втілити у своїх творах нетлінну красу природи. І навіть її відображення в їхніх творах не перестає хвилювати нас.
Світ природи сповнений дивовижних барв, чудових звуків, досконалих рухів і форм. І треба лише ширше розплющити очі й уважно прислухатися, щоб стати володарем казкових скарбів і невичерпної радості, порівняно з якими всі інші цінності світу здаються не такими вже й значними.