|
« КНИГИ – ВІРНІ ДРУЗІ , БЕРЕЖІТЬ ЇХ»
(
ГОДИНА КНИГОЛЮБА)
Значення
книги в наші дні дуже велике. Сторінки книг розповідають нам про історію нашої
держави, про життя народів з різних держав, про видатних вчених та мандрівниках
далеких планет, рослинах і тваринах, які оточують нас і яких ми не бачили.
Протягом
всього життя ми звертаємося до книг. Батьки читали нам казки, вірші,
оповідання, коли ми ще казати не вміли. Згадайте свої перші книжки. (Діти
називають свої улюблені книжки).В давні часи не було книг, тому що люди не
вміли їх виготовляти. «Сторінками»
найдавніших книг були каміння, стіни пещери, щити воїнів. Писали на
всьому: не було ні папіру, ні ручек, ні олівців.
З
часом люди придумали перші абетки, писали на глиняних табличках, які потім
сушили та випалювали на вогні. Невже на таких сторінках-цегликах багато
напишиш? До того ж ці книги були важкі та незручні. Коли, скажімо, який-небудь
вчений збирався в дорогу і брав з собою дві-три «книги», йому потрібен був віз.
З
часом люди навчилися робити зручні та легкі книги з тонкої козячої чи телячої
шкіри. Першу таку книжку виготовляли в стародавньому грецькому місті Пергама –
тому папір зі шкури і називали пергаментом. Але вони були дуже коштовні. На
виготовлення однієї такої книги необхідні були шкіри із всього стада телят.
Тому
люди шукали, з чого зробити книги, щоб вони були дешевше.
В
Африці вздовж річок є густі зарості болотняної рослини папіруса. Спочатку його
використовували тільки в будівництві. А з часом здогадалися так обробляти
волокнини рослини, що почали виробляти з них папір.
З
тих часів зэявилися книжки, краще кажучи, рукописи з папіруса. Писати на його сухих
стеблинах було зручно, але через декілька років такі «книги» ламалися та
розсипалися.
Книга
ще з часів Київської Русі була у великій пошані. Київський князь Володимир
відкривав школи, спеціальні майстерні, де переписували, розмножували книги.
А
під час князівства Ярослава Мудрого при Софійському соборі була заснована перша
в Київській Русі бібліотека.
Справжній
папір, на якому пишуть і сьогодні, люди почали робити дві тисячі років тому.
Тоді і почали в багатьох державах писати на папірі, тому що книги були рукописні, і одну книгу переписували
декілька років.
Минуло
багато часу, поки з’явилися книгодрукарні. В Україні це
відбулося в XVI столітті. У Львові 15 лютого 1574 року Іван Федоров надрукував
першу книгу «Апостол».
Здавна
наші пращури любили і цінували книгу. Так, щоб довше книга зберігалася,
титульна сторінка її найчастіше була зі шкіри чи прикрашалася дорогоцінними
каміннями.
Перша
літера, як правило, писалася великою, червоною, прикрашалася квітами,
зображенням голів дивовижних тварин (звідси і слова «писати з червоного
рядка»).
Практично
у всіх державах світу розвинена поліграфія, видаються великими чи маленькими
тиражами книги. Найвелика книга в світі знаходиться в Державній бібліотеці в
Германії (Берліні). По «Книзі рекордів Гінеса» - це гігантський атлас вагою 120 кг. Виданий він у 1661
році і має розмір 170 на 110
см.
Абсолютний
рекорд за мікро виданням належить також німецьким майстрам. Вони створили книгу
форматом не більше 2 мм.
Скарбом
слов’янської поліграфії є басні Крилова, надруковані 130 років тому. Ця книга не
більше за звичайну марку.
Як
ви думаєте, яка книга практичніше?
(Міні-видання
дозволяють заощадити багато папіру. За думкою фахівців, кожний тираж звичайної
книги – це декілька гектарів доброго лісу).
А
знаєте чи ви, де зберігаються книги?
(Бібліотеки,
книгосховища…)
Дуже
маленька «бібліотека» в світі – в індійському місті Амрістари. В неї
зберігається…одна книга. Дуже велика бібліотека в світі в Москві. В неї
нараховується близько 36 млн. книг, написаних на 247 мовах народів світу.
Який
шлях проходить книга, перед тим як попасти в руки читача? Люди яких професій
беруть участь у створенні книги?
Вчені,
письменники працюють над змістом книги, у видавництвах редактори, художники,
люди багатьох професій готують їх до набору, в типографіях на спеціальних
машинах виготовляються сторінки майбутньої книги.
Потім
її зсшивають, переплитають, відправляють у бібліотеки та магазини.
Уявіть собі, діти,
що в один день зникла вся друкованая продукція. Уявили? Так, ми з вами не
зможемо знати, який сьогодні день, місяць, рік, тому що, згинуть календарі. Не
буде газет, не зможемо прочитати про новини які відбуваються в нашій державі та
в світі.
І
лист своєї бабусі нікто не напише, тому що всі будуть неграмотні, також згинуть
азбуки, неможливо буде вчитися. без книг наше життя буде нецікаве, як день без
сонця.
Кожна
книга – це мудрий та чесний товариш. Вони ведуть нас у дивовижний світ,
знайомлять з прекрасними людьми. Читаючи книги, ви стаєте мудрішими, добрішими,
милосерднішими. Тому, невже можно поганити книгу? Кидати, рвати її, малювати на
неї? Ні, неможна!
А
тепер ,діти, давайте познайомимося та запом’ятаємо правила, якими слід
користуватися, щоб книга довго жила:
v
бережи книгу – свою чи
бібліотечну;
v
мий руки перед тим як
брати в них книгу;
v
не загибай у книзі
сторінки;
v
виготов обкладинку та
користуйся нею;
v
не роби в книзі поміток;
v
не виривай сторінки;
v
не слюняв пальці, коли
перегортаєш сторінки;
v
береги книгу від вогню та
вогкості;
v
розірвану книгу підклій;
v
книгу поверни до
бібліотеці своєчасно. Її чекають інші читачі.
| 
бібліотекар 
