бібліотекар 
Чи ти опинявся колись, юний читачу, сам на сам з дорогою? Коли так, то не міг не відчути той момент, й коли вона покликала тебе — отак в ненастирливо, безгучно, але владно. Можливо, там, у глибині, де вона ховалася, тобі привидівся світ таємниць, світ, який можна й треба побачити. І коли тобі траплялося згодом по тій дорозі піти чи поїхати, ти з інтересом, а може і з захопленням дивився на поля, ліси, села й міста, що їх минав, — перед тобою розгортався, розкривався живий багатоманітний та незвичний світ.
Історія, юний читачу, — це та сама дорога, але особлива. І довкола неї стоять ниви, ліси, села, міста. Щоправда, хліб на тих нивах уже без зерна, ліси без листя, хвої та кори, а села й міста — без людей. І це тому, що і хліб на нивах, і люди, що заселяли села й міста, їхні будинки, їхні почуття й учинки добрі та лихі — все це зникло, відійшло у минуле.
