Розважальна гра

Мета: розвивати фантазію, логічне мислення; вихо­вувати почуття колективізму.

Обладнання: інтерактивна дошка.

ХІД ЗАХОДУ

Правила гри.

У грі беруть участь дві команди. Гра складається з п’ я­ти турів. за кожну правильну відповідь команда отримує  п’ ять балів. Глядачі мають можливість за правильну відпо­відь отримати два бали і подарувати улюбленій команді.

І-й слайд - «Казковий калейдоскоп».

Слухаючи чи читаючи казку, ви потрапляєте у її ча­рівний світ. Несходжені стежини вас ведуть на край зем­лі. у казці завжди відбувається безліч неймовірних чудес. Долаючи силу-силенну небезпек, маленький безпомічний хлопчик раптом може стати сильним і хоробрим. Розум і винахідливість допоможуть йому в поєдинку з жорсто­кими, злими і хитрими ворогами. У казці обов'язково перемагає добро, а зло залишається покараним. У світі є багато казок, але кожна людина має свою найулюбленішу. І сьогодні у нас все як у казці.         

2-й слайд - «Вітаємо учасників розважальної гри. (музичний супровід).

І тур - Підказка-казка».

3-9-й слайди.

Вам дається чотири підказки, за якими ви: повинні вгадати назву казки. Якщо ви відгадали з першого разу ­отримаєте п'ять балів, використали другу підказку - чо­тири бали, третю - три бали, четверту - два бали.

Казка 1.

• Багатодітна мати проводить дітям елементарний інструктаж з техніки безпеки.
• Антигерой удосконалює свою акторську майстер­ність, але поки що безрезультатно.
• Мати проводить повторний інструктаж. Майже пластична операція допомагає антигерою досягти мети.
• Антигерой гине жорстокою смертю. Родина возз'єд­нується.

(«Вовк і семеро козенят».)

Казка 2.

• Ця історія не сталася б, якби доросла , людина не загубила елемент одягу.
• Загублений предмет швидко знайшов нового гос­подаря, але залишився на місці.
• Далі відбуваються дива взаєморозуміння, взаємо­допомоги та спілкування.
• Військо тварин перетворило загублену річ на гур­тожиток.

(«Рукавичка» .)

Казка 3.

• Герої, які не мають між собою нічого спільного, потоваришували.
• Щире ставлення одне до одного переростає в ідею влаштувати святковий обід.
• Далі один герой запрошує в гості іншого. Після щедрих пригощань гість залишається голодним, а хазяїн ситим.
• З того часу і донині вони вороги.

(«Лисичка та журавель».)

Казка 4.

• Все почалося тоді, коли всі продукти майже скінчилися.
• Головний герой, продовжуючи, легко вступає в контакт з незнайомими.
• Веселий характер хвалька і невихованість, як не дивно, рятують його від небезпеки.
• До загибелі призвела зіркова хвороба сольного співака. Дуже шкода, що друга особа не знає, що їжу треба ретельно пережовувати.

(«Колобок».)

Казка 5.

• Наявність цього предмета ледь не призвела до кон­флікту .
• Втрата його спричинила негативні емоції у близь­ких людей.
• Знесилені господарі не можуть  дати собі раду.
• На допомогу прийшла тварина, яка подарувала ювелірний виріб.

(«Курочка Ряба».)

Казка 6.

• Головна героїня мала велику фантазію, щоб розбагатіти.
• Головний герой сконструював чудовий виріб.
• Велика цікавість лісових героїв привела до швидкого багатства.
• А помічник, який вже став непотрібним, доти стояв на сонці, поки не розтанув.

( «Солом’яний бичок».)

ІІ тур – «Я вам казку розповім»

10-й слайд – «Конкурс власної казки»

ІІІ тур – «Дзеркало»

11-17-й слайди.

На інтерактивній дошці для кожної команди зображені малюнки з казок. Ваше завдання: пригадати назву казки і розповісти короткий зміст даного уривку.

ІУ тур – «Віршований казкарик»

18-й слайд.

На інтерактивній дошці для кожної команди надруковані уривки з казок. Ваше завдання: пригадати назву казки.

Вигнав дід козу із хати,

Та й пішла вона блукати.

Хатку в зайця відібрала,

Всі козу ту виганяли.

Рак козуню ущипнув –

Зайцю хатку повернув.

                             / «Коза-дереза»/

Виріс цей хлопчина

З малої деревини,

У печі зміючку спік,

Сам на дерево утік.

Його гусятко врятувало –

На крилечка свої взяло.

Принесло до тата й мами

Частуватись пирогами.

                             / «Івасик-Телесик»/

Сидить півник на печі,

Їсть смачненьки калачі.

Тут лисичка прибігає,

Мерщій півника хапає.

Біжить котик рятувати,

В лисиці півника забрати.

                             / «Котик і Півник»/

На голову глечик лисиця сиділа,

Мерщій до річки поспішила,

Скоріше глечика сварити,

У річці жартуна втопити.

І не подумала лисиця,

Що й сама може втопиться.

                             / «Лисиця і глечик»/

 Він звірят усіх лікує,

Від халеп різних рятує

І зайчат, і мавпенят,

Бегемотів, тигренят.

Вилікує він за мить

Все, що в звірів так болить,

Добрий лікар …

                             / «Айболить»/

Що втекло від баби з дідом –

Не сиділось на вікні.

А зустрілось з зайченятком –

Ну співать йому пісні.

                             / «Колобок»/

У тур – «Все казковий зліт декламаторів»

19-й слайд.

Вашим домашнім завданням було обрати улюблену казку і виразно її продекламувати.

20-й слайд «Вітаймо переможців».

 

Бібліотечний урок                        Хліб – усьому голова

Мета. Прищеплювати учням уміння самостійно пра­цювати з книгою, формувати, аналізувати, узагальню­вати, робити висновки з прочитаного, виховувати пова­гу до хліба та праці хліборобів, пекарів.

Обладнання. Малюнки учнів; стенд, де учні ви­ставляють книги, які вони підготували до уроку (збірник творів українських письменників «Дума про хліб»; О. Воропай, «Звичаї нашого народу»; Олександр Олесь, «Чари ночі» Т.М. Панасенко, «Українські прислів'я і приказки»).

 

Хід уроку

І. Вступна частина.

Бібліотекар. Хліб - усьому голова. Мабуть, ці слова ви вже чули багато разів, і вони стали звич­ними і буденними. Але до хліба не можна стави­тися по-буденному. Це - святиня людська. І скільки не минуло б років і тисячоліть, він зали­шиться святим і величним завжди. Сьогоднішній урок незвичайний, тому що ви готувалися до ньо­го не за шкільними підручниками, а за книжка­ми, які знаходяться у нашій шкільній бібліотеці. Так, саме шкільна бібліотека - це найкращий помічник учня у підготовці до уроків. Готуючись до уроку, Ви опрацювали безліч матеріалу. Тож пориньмо у світ книги, який розкаже нам про історію величного хліба, який на землі голова! І тому я пропоную вам сьогодні бути в ролі корес­пондентів; випустити свій журнал, який буде на­зиватись «Хліб - усьому голова». У журналі буде 4 розділи.

1. Звідки походить хліб.
2. Хліб у звичаях і традиціях нашого народу.
3. Прислів'я, прикмети, загадки про хліб.
4. Хліб у творах письменників.

Бібліотекар. Цікаво, звідки ж походить хліб?

1 розділ. Звідки походить хліб.

Бібліотекар.  Хліб ... Таке м'яке, пахуче, тепле слово, а ще й яке таємниче! Є воно лише у слов'янських мовах, а колись було ще у готській мові (вимовля­лося «глейф») і в давньонімецькій мові «хлебб» ). У давнину ці народи були нашими сусідами по Дністру та Віслі. Проте вчені вважають, що усі ці народи запозичили назву з якоїсь більш давньої і більш таємничої мови. Може, від неї тільки це слово й залишилося.

Спочатку люди їли сире зерно. Потім, пристосу­вавши два камені, людина створила щось подібне до млинового жорна і навчилася виготовляти бо­рошно. Замісивши борошно на воді, людина відкрила нову страву - кашу, яка й послужила праматір'ю хліба. Можливо, зовсім випадково жінка, яка готувала їжу для свого роду, спекла кашу й одержала корж, який усім сподобався. Спочатку коржі споживали гарячими, як припра­ву до м'яса, а потім уживали й холодними. А хо­лодний корж був уже хлібом.

Розкопки свідчать, що сім тисяч років тому лю­ди вже пекли в попелі коржі з ледь-ледь змелено­го, а точніше розтовченого в ступі зерна.

У стародавньому світі вже користувалися дріжджами, які робили хліб пахучим і м'яким.

А мистецтво випікання хліба піднялося до неба­чених висот у середні віки між V і ХІУ століття­ми. Спочатку цим займалися монастирі, а пізніше спеціальні організації пекарів - цехи. З того часу хліб в Європі майже не змінився ні за смаком, ні за формою. Змінювалася лише техніка його випікання.

Український народ багатий на тра­диції. У народі хліб, мов матір, поважають, ця ша­на з плином часу не зникає.

 

2 розділ. Хліб у звичаях і традиціях нашого народу.

Бібліотекар.  За всіх часів, у всіх народів було найбільшою святістю, коли лежав хліб на столі. І ніхто, навіть діти, не насмілювалися покласти його додолу.

Ще з пелюшок дитину привчали любити й шанувати хліб. Будь-яке свято чи обряд не обходилися без паля­ниці. Народжувалася дитина - йшли з хлібом, виря­джали сина в далеку дорогу - і мати загортала в руш­ник хлібний окраєць, справляли весілля чи будували хату - неодмінно приходили з книшами. Дорогих гос­тей зустрічали хлібом-сіллю.

Хліб у народі завжди берегли, цінували, стави­лись як до святині. Пильнували, щоб він не падав додолу. А як упаде, слід підняти, поцілувати і з'їсти. Якщо так не зробити, будуть великі збит­ки. Коли хтось знаходив на дорозі окраєць, не можна було через нього переступати. Треба підня­ти, обтрусити й покласти на видному місці - пта­хам. За гріх вважалося надкусити й недоїсти шма­ток. Не позичали нікому з дому хліба, коли йшли вперше сіяти, бо не вродить. Початок жнив у всі часи був подією урочистою. Щоб зажати ниву, ви­бирали легкий день - вівторок, п'ятницю. Колос­ки, скошені першими, клали навхрест. Коли йшли додому, забирали їх і робили квітку або хрест, який пізніш (на Спаса) освячували в церкві. Зерно берегли для засіву під наступний урожай. Відвар з цих колосків вважався цілющим від порізів серпом.

Весільний коровай, хліб, треба скоро з'їсти, щоб не засохли, бо в молодих «життя всохне». Крихти зі столу ніколи не змітали на долівку, ретельно збирали й віддавали курям, а крихти свяченої па­ски - худобі й птиці.

З давнини зберігся звичай «хлібувати» - обси­пати зерном молодих, новонароджених. Нового ро­ку дітлахи ходили по хатах і «посипали», промов­ляючи: «На щастя, на здоров'я, на Новий рік».

Стара мудрість учить: «Хто забуває минуле, у того не буде майбутнього». Тож не забу­вайте й не цурайтесь народних традицій, будуючи своє життя.

Ви ще маленькі, тому вам цікаво буде послуха­ти прислів'я, загадки і дитячі ігри про хліб. Пере­горнемо ж ще одну сторінку нашого журналу.

 

3 розділ. Прикмети, прислів'я, загадки про хліб.

Учень.

Грім гримить - буде хліб родить. Багато снігу - багато хліба.

Зима без снігу - літо без хліба.

Сухий березень, теплий квітень, мокрий май ­буде хліба врожай.

Загадки.

Виріс в полі дім, повниться зерном; стіни позо­лочені, ще не обмолочені.

(Колос)

Без рук, без ніг, підперезаний.

(Сніп)

Одне кинув - жменю взяв.

(Колос)

Ходить в полі з краю в край, ріже чорний коровай.

(Трактор)

Не золотий, а жовтий, не дід, а з вусами, не сам буває, з друзями розмовляє.

(Колос)

Б'ють мене ломакою, ріжуть мене ножакою, за те мене так гублять, що всі мене дуже люблять.

(Хліб)

Б'ють мене, товчуть, ріжуть, а я усе терплю, усім добром плачу.

(Хліб)

Круглий, мов сонечко, щедрий, мов літечко, на черінь просунеться і стоїть - красується. З печі на ­блюдо, Їжте мене, люди, на здоров'ячко.             

(Коровай)

Бібліотекар.  Діти здавна любили грати в ігри, пов'язані з хлібом. Наприклад, хлопчики, ставши в коло, вибирали «князя» і загадували загадки. Хто не знав відгадки, виходив із кола, а «князь» промовляв: «Грушка - минушка, а хліб кожен день. Ото іди назбирай дровець, заміси тісто, випе­чи хліб і почастуй нас».

Князь. Чим хата багата? Діти. Хлібом і родиною. Князь. Звідки сходить сонце? Діти. Із-за хати.

Князь. А хліб?

Діти. З діжі дня випікання хліба.

Такі ігри ознайомлювали дітей із нелегкою хліборобською працею, виховували любов і поша­ну до хліба.

 

4 розділ. Хліб у творах письменників.

Бібліотекар. Художня література - це різновид мистецтва слова, що відображає суспільне життя в словесних художніх образах.

У нас на стенді є чудові книги, де автори слова присвятили свої думки величному слову хліб, тож перегорнемо останню сторінку нашого журналу ­літературну.

Є таке страшне слово - голод. Людина, яка пережила його, із жахом чує це слово. А скільки довелося нашому народові пережити в го­лодне лихоліття!

У роки Великої Вітчизняної війни не тільки від куль, а від голоду помирали люди.

Любомир Дмитерко написав чудовий вірш-оду «Солдатський хліб».

На щастя, я і мої сучасники не знають, що таке війна, але ми ніколи не повинні забувати тих, хто загинув у страшні роки, щоб на наших столах зав­жди був хліб.

Солдатський хліб

Солдатський хліб - черствий сухар

І в казанку незмінна каша.

Ми винесли страшний тягар,

Така вже, видно, доля наша.

Нам не цуратися її,

Бо знаєм - іншої не буде,

Раз топчуть землю німчаї,

Яка нас вивела у люди.

Сходили ми по цій землі

Доріг та бездоріж чимало.

Сухим пайком солдатський хліб

Нам інтендантство видавало.

Пахуча каша в казанку,

З водою срібною криниця.

Походів пісню гомінку

Виводить в полі сніговиця.

Дороги й зустрічі війни, ­

Якими так солдат багатий, ­

У провесну і восени,

Без пристановища, без хати.

Породичались, як хто міг,

З неситим вітром в чистім полі.

Роняли листя нам до ніг

Старі шевченківські тополі.

Ми вернемось у ті міста,

Які проходили з боями.

І пісня, що в душі зроста,

Встає веселкою над нами.

Ії відчули ми тоді,

Коли солдати і поети

Ішли по пояс у воді     .

На шестиствольні міномети.

Тоді збагнули ми, що хліб,

Здобутий старшиною роти,

Ми проміняти не змогли б

На всі житейськії щедроти.

Три літа хліб їмо ми той,

Несем обов' язок солдата.

Благословенна будь та дата,

Як стане сіячем герой.

 

Бібліотекар.  В оповіданні «Шматок блокадного хліба» Олесі Кравець звучать такі слова: «Урок про хліб ввести б у школах! Щоб просто з самого першого дня, з першого класу!».

У творі розповідається про хліб Ленінграда, біль Ленінграда.

 «Історія не знала нічого подібного. І щоб не зна­ла такого більше! Хай зостанеться цей хліб для всього людства символом страждань і мужності, несхитності духу народного і волі до перемоги».

Рецепт блокадного хліба.

«- Це був просто вантаж для шлунка ... - сказав він. - Рецепт оптимальний, щоб зробити те, що ми тоді пекли і їли, треба, мабуть, зменшити кількість муки приблизно до 10%, а все інше ­макуху, оббитий пил, хвою, харчову целюлозу - відповідно збільшити…А ось змащення, змащення вказано правильно…Форми змащували соляркою…».

            « …просто вантаж для шлунка» - і таким може бути хліб.

Бібліотекар. А ще був страшний голодомор в Україні 1933 року. Від голоду помирали і дорослі, і діти. Матері божеволіли, бо не могли врятувати своїх дітей від голодної смерті. Шматок хліба ко­штував стільки ж, як і саме життя.

Поет-емігрант Олександр Олесь будучи далеко за межами своєї рідної України, написав цикл віршів «Голод». Вони були написані в 1922 році, тому що в Україні під час громадянської війни теж був страшний голод.

Тиждень терпів я від голоду муки,

Плакав, ходив, простягаючи руки,

Врешті й ходити уже я не зміг,

Ледве дійшов і упав на поріг.

Встав би, підвівся ... та зрадили сили ...

Плакали діти, баби голосили.

Федір, мій син, на лежанці лежав ...

Звісно, каліка: терпів і мовчав.

Рачки надвечір поліз я по двору,

Ледве добрався і вліз у комору,

Наче уже переміг я й біду:

Їсти не хочеться - смерті вже жду.

Вранці на другий день зирк!

Аж у руки хтось мені суне кавалок макухи.

Хто це? Це ти, мій сусіда, Петро ...

Бог хай віддячить тобі за добро!

Слина пішла ... Затрусилися руки.

Боженьку милий! Кавалок макухи!

Де ти? Пішов вже. Аж нагло онук

Вихопив в мене кавалок із рук!

Хтів я схопитись, побігти, догнати,

Вирвати з рота! Навколішки стати ...

Вже я підводжусь і падаю знов ...

Впав непритомний, прокинувся - кров!

Мабуть, забився ... Вже близько до краю ...

Крутиться все навкруги ... умираю ...

В кого спитати б - чи з'їв хоч онук,

Може, і в нього хтось вирвав із рук.

Бібліотекар.  В страшні роки лихоліття українці знаходили в собі сили поділитися останнім шматочком хліба, його тоді і хлібом назвати не можна було.

Минули страшні роки. Кожен із нас знає це приємне відчуття: з'їсти м'якенький свіжий шматочок хліба, а ще краще - солоденьке тістечко.

«Рідний Хліб» .

Микола Тарновський.

В чужих краях - і хліб неначе вата,

І в серці туга дошкуля весь час ...

Не раз, не два нам снилась рідна хата

І снився рідний житній хліб не раз.

Щастило нам вернутися додому,

І простелився вже широкий шлях ...

З дружиною ми вдвох, забувши втому,

Благословили хліб, що сходив на полях.

А в місті ми ішли до хлібної крамниці

І зупинялись там на довший час,

Бо хліба запах - жита і пшениці ­

Так чарував, прив' язував так нас!

Поглянув я на личенько дружини -

По ньому рясно, мов сріблястий дріб,

Котились теплі, радісні краплини ...

Вона сказала: «Пахне рідний хліб!»

Бібліотекар. Закінчуючи нашу розмову, я б хотіла почути, який висновок із сьогоднішнього уроку зробив кожен із вас?

Відповісти на запитання я б хотіла сло­вами з поезії Максима Рильського «Хліб».

Хліб

Не грайся хлібом, тож-бо гріх! -

­В суворості ласкавій,

Бувало, каже старий дід

Малечі кучерявій.

- Не грайся хлібом, тож-бо гріх!

Іще до немовляти,

Щасливий стримуючи сміх,

Бувало, каже мати.

Росли малята, з немовлят

Робилися дорослі,

І чуте десять літ назад

Забувано навпослі,

І до архіву слово «гріх»

Здали не без підстави

Ми всі, навчивши слів нових

Дитинство кучеряве.

Проте лишилася у нас,

І зовсім це не хиба,

Глибока шана повсякчас

­Таки - до святого хліба!

Бо красен труд, хоч рясен піт,

Бо жита дух медовий

Життя несе у людський світ

І людські родить мови.

Хто зерно сіє золоте

В землі палку невтому,

Той сам пшеницею зросте

На полі вселюдському.

Бібліотекар. Так, діти, знати ціну хлібові - це моральне завдання кожного. Бо хліб і життя - це нероздільні поняття. На хліб багата наша Ук­раїна. На хліб мають бути багаті душі людські, бо хліб - то основа основ життя кожної людини. Дя­кую вам за активну роботу на уроці. На жаль, за браком часу ми не згадали всіх книг, які є в нашій бібліотеці, де письменники у своїх творах оспівують хліб. Хто хоче більше дізнатися з теми нашого сьогоднішнього уроку-журналу, завітайте до бібліотеки.

Бібліотечний урок

 

Ілюстрація в книжці

 

Мета. Розповісти учням про можливість «читати» книгу за ілюстраціями; навчити здогадуватися про зміст твору за малюнками, щоб показати прямий зв'язок між ілюстрацією і текстом, заохочувати уважно розглядати ілюстрації в книзі; виховувати бе­режне ставлення до книги.

Обладнання. Книги з різним художнім оформлен­ням одного і того ж видання.

• Пшеничний колосок: Білор. нар. казка. - К,: Веселка, 1981.
• Колосок: Укр. нар. казка. - К,: Веселка.
• Ольжич О. Рудько /Життєпис одного півня/: оповідання / худож. А, Фролов. - К, Веселка, 1991.
• Демченко Г. Варвара: Оповідання / Худож. А,Гілевич. - К,: Веселка, 1975.
• Струтинський В. Як вітер застудився. Вірші. для дошк. віку. / Худ. Леся Гармиза. - К,: Ве­селка, 1991.

 

Хід уроку

І. Організація класу до уроку.

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

Діти, ви вже навчилися читати, подорослішали і сьогодні ми ознайомимося з різними книжками. Це буде не просте знайомство. Ви дізнаєтесь багато но­вого, станете освіченішими і зовсім по-іншому сприйматимете книжки. Але спочатку скажіть мені, які книжки ви любите читати: з малюнками чи без них?

А як ви вважаєте, чи можна «прочитати» книгу лише за малюнками?

 

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

1.

• Скажіть, будь ласка, чи можна одразу здогадатись, про що ця книжка?
• Мені здається, що таку казку я вже десь чула. от тільки забула, що то за казка, і чи курка там була, чи півник. Ви не підкажете мені?

2. Робота над казкою «Колосок».

а) читання казки вчителем.

• Хто в цій казці діяв, як курка, а хто - як індик та гусак?
• Які фарби подобаються художникам, що ілюст­рували ці книжки?

3. Розгляд книжки Г.Бойка «Бруднуля».

• Ця дівчинка, на вашу думку, вже школярка, чи вона відвідує дитсадок? Як ви здогадалися?

4. Розгляд книг О.Ольжича «Рудько» та Г.Демченко «Варвара».

• Які ви молодці! Бачу, що ви вмієте читати книжку навіть за малюнками. А як називаються малюнки в книжці? (Ілюстрації)

IV. Опрацювання нового матеріалу.

Вступна бесіда бібліотекаря.

Ілюстрація – малюнок, який розкриває і поглиб­лює зміст тексту. Достатньо поглянути на обкладин­ку книжки – і одразу стане зрозумілим, про що і чи про кого розповідається в ній. На обкладинці зобра­жено найбільш значимі епізоди з художнього твору.

1. Робота над книгою В. Струтинського «Як вітер застудився».

• Розгляньте уважно книжечку. Поміркуйте, про що в ній може розповідатися?

а) самостійне читання вірша.

• Що з того, про що ви прочитали, можна поба­чити на сторінках книжки?
• Скажіть, чи точно передав художник фарбами те, що виразив поет словами?
• Малюнок не тільки розкрив зміст цього вірша, а й поглибив його.

б) робота над ілюстраціями.

• Погляньте на ілюстрації. Які ви бачите малюн­ки за розміром? Ілюстрації бувають сторінко­вими, тобто на всю сторінку, а можуть займа­ти лише частину сторінки.

2. Ознайомлення з професією художника-ілюстратора.

Створити якісну ілюстрацію до літературного твору - справа не з легких. А хто створює ілюстрацію? Так, художник. А ще кажуть ­ілюстратор. Художник-ілюстратор насамперед глибоко осмислює задум автора - він має доб­ре знати час, події, описані у творі, характери героїв, їхній зовнішній вигляд, побут, одяг, щоб ілюстрація цілком відповідала ідеї твору.

З. Розгляд книжечки «Колобок» (три різні видання).

• Яким ви уявляєте собі Колобка?
• Подивіться яким його уявляють собі художники. Який Колобок із цих книжок вам найбільше

            сподобався?   .

• Чи можемо ми з малюнка дізнатися, який ха­рактер у Колобка?

Висновок.     .

Кожен художник малює по-різному, але завжди малюнок відповідає змісту твору.

Отже, щоб створити ілюстрацію, треба ознайомити­ся з текстом, визначити, через які образи та епізоди можна виразно передати мовою ілюстрації ідею твору.

У. Закріплення набутих знань.

Гра «3 якої ми казки?».

VI. Підсумок до уроку.

• Що таке ілюстрація?
• Які бувають ілюстрації?
• Хто їх створює?
• Аля чого потрібні в книжках ілюстрації?