Перший урок 2013-2014 навчального року буде присвячений 1025-літтю хрещення Русі.
Сценарій Першого уроку 2013-2014
Учитель:
Ти чуєш, як шумить Дніпро,
Як лине пісня солов’їна?
То все на щастя, на добро
То наша рідна Україна!
Доброго дня, шановні учні! Сьогодні ми проводимо захід, присвячений 1025-річчю прийняття християнства в Київській Русі.
Християнство
– одна з давніх світових релігій, яка виникла в І ст. нашої ери в
Палестині. Християнами називають усіх послідовників Ісуса Христа. До
Києва християнську віру вперше приніс один із учнів Ісуса Христа –
Андрій Первозванний.
У мене в руках священна книга – літопис «Повість временних літ», яку написав Нестор Літописець. Що ж сповіщає нам Нестор?
«Понад
морем Руським учив святий апостол Андрій, – починає свою розповідь
Нестор. – Він був учнем і послідовником Ісуса Христа. Бог першим
покликав його в ряди апостолів. Звідси й ім’я – Андрій Первозванний. Він
проповідував християнство в Європі та Азії. Відвідав Андрій і землю, на
якій з часом виник Київ. …І в’їхав в устя Дніпра і звідти поплив угору
по Дніпру. І сталося, що він затримався на березі біля підніжжя гір і на
другий день встав і сказав учням, що були з ним: «Бачите ці гори? На
цих горах засіяє Божа благодать: тут має постати великий город і многі
церкви Бог має здвигнути». І увійшов на ці гори, благословив їх і хрест
поставив, і помолився Богу, зійшов з гори тої, де опісля постав Київ».
Уявіть,
що в нас із вами є машина часу, тож зараз ми зможемо переміститися в
середньовічний Київ, почути гомін віків, зустрітися з Великим київським
князем Володимиром. Але щоб потрапити до «міста Володимира», спочатку
нам треба пройти Золотими воротами, «містом Ярослава». Отож спробуємо.
1-й учень:
Дзвони б’ють. Софія княжа молиться,
Мідний гук прославши по землі.
То гучніше на міських околицях
Молотками дзвонять ковалі.
2-й учень:
У гарячих горнах криця плавиться,
Стигне в формах злото і срібло,
Від давен у Київ-граді славиться
Нелегке і хитре ремесло.
3-й учень:
Весь Поділ під цеховими знаками,
Стук робочий в кожному дворі,
Сукновали ген за кожум’яками,
За чоботарями – гончарі.
4-й учень:
Гомін аж на гору котить хвилями,
Понад валом падає в рови,
Де боками зблискуючи білими,
Тереми здіймаються й церкви.
Учитель:
Ось нарешті ми біля палацу князя
Володимира. Прийшли ми сюди в урочистий день. Бо князь готується
прийняти нову віру. Подивімось, як це відбуватиметься.
Сцена. На троні князь Володимир.
Дружинник:
Великий княже! Прийшли до тебе болгари, віри магометанської.
Князь: Клич їх до палацу.
Болгарський посланець:
Вітаємо тебе, Великий
Владико Руської землі! Цар наш бажає тобі миру і здоров’я. Віра наша від
пророка Мухаммада. Книга священна наша – аль-Кітаб (Коран), у ній вся
наша сила і мудрість. Віра наша закликає єдиного бога шанувати, любити
свою землю, бути справжнім воїном, шанувати свою родину, працю і закони
батьків своїх.
Володимир:
А що забороняє Ваша віра?
Болгарський посланець:
Не можна їсти свинини, не можна пити вина.
Володимир:
Коли на Русі народжується людина, всі
за традицією вином цю подію зустрічають. Свято якесь – теж народ любить
весілля за столом. В останній путь проводжають померлого чи воїна
загиблого – теж добре слово за келихом треба сказати. Буду міркувати про
вашу віру, а поки що відпочивайте, славні посли болгарські.
Дружинник:
Прийшли до тебе, князю, посли німецькі.
Володимир:
Вітаю Вас, посланці німецькі! У чому ваша віра?
Німецький посланець:
Вітаємо тебе, Великий
Київський княже. Багато чули ми про твої славні перемоги над лютими
варварами. Вітання тобі від Папи Римського, царя над усіма нами. Наша
віра – світло, кланяємося Богу єдиному, що сотворив небо, і землю, і
зорі, і місяць, і все що дихає. А ваші боги – дерево.
Володимир:
А яка заповідь ваша?
Німецький посланець:
Піст, по можливості, а коли
хто п’є чи їсть – все на славу божу. Світлий Папа передає тобі княже,
якщо ти пристанеш на католицьку віру, то зробить тебе королем руським.
Володимир:
Батько мій, славний Святослав, і так
був королем руським. Здобував собі землі і городи мечем, здобуду й я.
Проведіть послів шановних до палацу, а я ще думати буду.
Дружинник:
Посли до тебе, княже, з самої Хозарії.
Хозарський посланець:
Вітаємо тебе, Великий
княже. Довгий і небезпечний шлях пройшли ми, щоб уклонитися тобі і
розказати про нашу віру. Чули ми, що приходили до тебе болгари і німці, і
кожний славив віру свою.
Володимир:
А в чому віра ваша?
Хозарський посланець:
Віра наша іудейська.
Господь зробив нас народом обраним. У містах наших великий спокій, бо
поруч стоять синагоги, храми православні і мечеті. А суботу зустрічаємо
ми з вином і Бога славимо.
Володимир:
А де народ ваш живе?
Хозарський посланець:
Дванадцять колін ізраїлевих розсіяні по землі.
Володимир:
А нам, русичам, єдина і сильна
держава потрібна. Відпочивайте, шановні посли. Проведіть гостей до
палацу. А ти, філософе, що скажеш?
Філософ:
Послухай мене, Великий княже. Був я у
греків і дивився, як народ їхній молиться, як церкви їхні золотом сяють.
І не розумієш, чи на землі, чи на небі ти перебуваєш. Немає у світі
краси такої. Бабцю твою, Ольгу, в народі мудрою називали. Прийняла вона
віру христову, православну в Царгороді, бо добре знала: у ній і сила, і
правда, і закон великий. Приймеш віру православну, і буде тобі вічне
царство і вічне спасіння.
Володимир (устає з трону):
Люди мої, одвіку ми
молилися богам Перуну, Даждьбогу, Велесу й Стрибогу. Але тепер інший Бог
дасть нам рятунок – той Бог, що захищає багатого і убогого, князя і
смерда. Той Бог, що дарує життя вічне, радість і щастя. Ім’я цьому Богу –
Христос.
Учитель:
Так 988 року Русь стала православною,
великою й могутньою країною. І зажила наша держава новим духовним,
книжним і яскравим життям.
1-й учень:
Християнську вніс ти віру
У народ – мов цвіт обнови.
Що красив нам нашу землю
Світлом правди і любови. І побивши печенігів –
Жив з сусідами у згоді;
Лад поширював в державі
І добробут у народі.
2-й учень:
Ти зібрав всі руські землі
Від Кавказу по Карпати –
І від моря аж по Волгу
Став «Великий» панувати.
3-й учень:
Ти віддав в громаді владу
Всім найстаршим громадянам.
Сам став зверхнім судією
Й опікуном всім підданим.
4-й учень:
Всі вдоволені, щасливі.
А багатство і добро
Все несе й несе у Київ
На човнах своїх Дніпро.
5-й учень:
Щонеділі виїжджає
Валка з княжого двора
З хлібом, салом, м’ясом, медом
Повна всякого добра.
«Хто убогий, хто каліка,
Хто сьогодні ще не їв,
Йдіть, нещасні, поспішайте,
Приступайте до возів!»
6-й учень:
Тихо-мирно дні останні
Володимир доживав,
Будував церкви і школи
І за ладом доглядав.
Учитель:
І народ за серце й розум
Свого князя шанував:
«Красним сонцем» України
Володимира прозвав.
І Великий Володимир
Ще і досі не умер:
За його думки великі
Люди борються й тепер.
Учитель:
Шановні учні, наше свято добігає кінця.
Дякую всім за чудову зустріч. Нехай Господь оберігає Вас, Ваші родини,
дарує мир та благословення всім нам!
Джерело: http://ippo.org.ua/ | 
бібліотекар 
